53.     Порядок перевірки аудитором відповідності діяльності суб’єкта господарювання законам та нормативним актам України відповідно до МСА 250.

Згідно закону «Про аудиторську діяльність» стаття 9 Обов'язками  суб'єктів господарювання при проведенні аудиту є : - створення  аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту - несення  відповідальністі  за  повноту  і  достовірність документів та іншої інформації,  які  надаються  аудитору  (аудиторській  фірмі)  для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг.  Фінансова звітність  суб'єкта господарювання,  яка відповідно до закону підлягає обов'язковій  аудиторській  перевірці,  повинна бути  перевірена  аудитором  і  оприлюднена  відповідно  до  вимог законів України.          Щоб спланувати проведення аудиту, аудитор повинен мати загальне розуміння тих законодавчих і нормативних вимог, які застосовуються до суб'єкта господарювання в галузі, а також отримати загальне уявлення про відповідність діяльності суб'єкта господарювання цим вимогам. Щоб одержати загальне розуміння законів і нормативних актів аудитору, як правило, потрібно: Використовувати наявну інформацію про галузь бізнес суб'єкта господарювання, регуляторні та інші зовнішні фактори; Надіслати запит до управлінського персоналу щодо політики і процедур суб'єкта господарювання стосовно відповідності законам та нормативним актам; Надіслати запит до управлінського персоналу щодо законів чи нормативних актів, які можуть мати значний вплив на діяльність суб'єкта господарювання; Обговорити з управлінським персоналом політику або процедури, прийняті для виявлення, оцінювання й відображення в обліку судових позовів і оцінок; та Обговорити законодавчі та нормативні вимоги з аудиторами дочірніх підприємств в інших країнах (наприклад, якщо дочірне підприємство повинне дотримуватись положення про цінні папери, що застосовується до материнської компанії) Одержавши загальне розуміння, аудитор повинен виконати подальші аудиторські процедури, спрямовані на виявлення невідповідності законам і нормативним актам, які варто розглянути, складаючи фінансові звіти. Далі аудитору слід одержати достатні ,й належні аудиторські докази відповідності тим законам і нормативним актам, що їх визнав аудитор за такі, які впливають на визначення суттєвих сум і інформації, що розкриваються у фінансових звітах. Аудиторові слід мати достатнє розуміння цих законів і нормативних актів для того, щоб ураховувати їх під час аудиторської перевірки тверджень, які стосуються визначення сум, що підлягають відображенню в обліку, та інформації, що розкривається у фінансовій звітності. Такі закони й нормативні акти повинні бути загальнодоступними і відомими суб'єкту господарювання і в галузі; вони постійно враховуються при складанні фінансових звітів. Ці закони і нормативні акти можуть, наприклад, відноситися до форми і змісту фінансових звітів (включаючи особливі галузеві вимоги), обліку операцій за урядовими контрактами, нарахування і визнання витрат для розрахунку податку на прибуток або витрат на пенсійне забезпечення. Аудитор має бути готовим до того, що процедури, що їх застосовують з метою формування думки про фінансову звітність, можуть виявити факти можливої невідповідності законам і нормативним актам. Такі процедури можуть включати, наприклад: ознайомлення з протоколами зборів; запити, адресовані управлінському персоналові та юрисконсультові, про судові розгляди, позови і оцінки; а також виконання процедур перевірки шляхом детальних тестів по суті щодо класів операцій, залишків на рахунках або розкриттів. Аудитор повинен одержати письмові пояснення і підтвердження управлінського персоналу про те, що аудиторові повідомлені усі відомі (чи можливі) факти невідповідності законам і нормативним актам, вплив яких слід ураховувати при підготовці фінансових звітів.Якщо свідчень протилежного немає, аудитор має право припустити, що діяльність суб'єкта господарювання відповідає цим законам та нормативним актам.